Канівський природний заповідник
Київського національного університету імені Тараса Шевченка — природний заповідник в Україні. Розташований
у межах Черкаської області, неподалік від міста Канева, на правому березі та заплавних островах Дніпра. Межує безпосередньо з Чернечою горою — місцем
поховання Т. Г. Шевченка.
Площа 2027 гектарів. Створений 30 липня 1923 року на базі Канівського навчально-дослідного лісового
господарства. Є структурним підрозділом Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні функції заповідника — охорона еталонних
та унікальних природних комплексів лісостепу, збереження біорізноманіття, спостереження за зміною природних
процесів.
Ще майже за століття до створення заповідника, в 1832 році Ф.
Дюбуа де Монпере звернув увагу на деформованість поширених тут геологічних
порід, що дало початок вивченню відомих тепер у всьому світі Канівських геологічних дислокацій. У 1875–1876 роках
професор А. Рогович зібрав унікальний палеозоологічний матеріал і звернув увагу
на величезні скупчення в ньому викопних решток різних геологічних епох.
Важливою передумовою створення заповідника була також
потреба захисту Тарасової (Чернечої) гори від ерозійної руйнації шляхом
вилучення із господарської діяльності навколишніх земель.
Канівський природний заповідник — один з
найстаріших заповідників України. Він був створений згідно з постановою Колегії
Наркомзему УРСР від 30 липня 1923 року. За період існування площа заповідника та статус
цієї території неодноразово змінювались. У 1939 році був переданий у відання
Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
Для становлення заповідника як наукового осередку
багато зробив його директор О. Кришталь, котрий згодом став
професором Київського університету. Завдяки його зусиллям у 1947 році вперше
був виданий «Збірник праць Канівського біогеографічного заповідника». У 1951
році заповідник був ліквідований та по 1968 рік ця територія була
навчально-дослідним лісовим господарством Київського університету.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада
1968 року № 568 цій території було повернуто статус державного
заповідника. Розпорядженням РМ УРСР від 22 грудня 1986 року № 717-р площа
заповідника була збільшена і на сьогодні вона становить 2027,0 га.
Його територія включає так звану нагірну
частину — покриті лісом яри та пагорби на правому березі Дніпра (1415 га),
два заплавних острови Дніпра — Круглик (92 га) і Шелестів (394 га) та Зміїні острови (116 га)
в Канівському водосховищі — останці
лівобережної тераси. Навколо території заповідника встановлено
охоронну зону площею 1353 га.
Через значну розчленованість рельєфу на території
заповідника спостерігається велика різноманітність мікрокліматичних умов,
ґрунтового й рослинного покривів та тваринного світу.
Ще в недалекому минулому Канівські гори були лісовим
краєм. Ковилово-різнотравний степ займав переважно верхівки горбів і південні
крутосхили. Та вже на початку ХХ ст. внаслідок людської діяльності лісовий
покрив значно зменшився. Вирубування лісів призвело до заміни основної породи
дуба грабом. Після знищення лісів на крутосхилах почалася сильна
ґрунтова ерозія. Тому нині яри займають майже третину території заповідника.
Глибина деяких із них — Сухий потік, Маланчин потік, Комашиний яр —
сягає 30—40 м. До території заповідника входять також відроги Хмілянського
яру — одного з найбільших у Європі.
Значне наукове зацікавлення становлять екосистеми
заплавних островів. Саме їх можна віднести до еталонних. Після створення на
Дніпрі каскаду водосховищ таких островів практично не залишилося.
На території заповідника охороняються 2 лісових, 1
степове та 2 водних рослинних угруповання, занесені до Зеленої книги України.
У флорі заповідника нараховується 990 видів судинних
рослин, що становить близько 20 % флори України. Тут виявлено 170 видів
лишайників, 138 — мохоподібних, а також 1232 види справжніх грибів. У
заповіднику зростають 5 видів рослин, занесених до Європейського червоного
списку, 29 видів, занесених до Червоної книги України, 6 видів з Додатку
I Бернської
конвенції.
Багатою є також фауна заповідника. В районі Канівських
дислокацій виявлено понад 10 тис. видів безхребетних тварин (всього по Україні
їх нараховується 25 тис. видів). Тільки комах мешкає в заповіднику близько 8000
видів, з яких 36 видів занесено до Червоної книги України. Серед хребетних
тварин у заповіднику мешкають 233 види птахів, 53 види ссавців, 11 видів
земноводних, 8 видів плазунів, 37 видів риб та 1 вид круглоротих, у тому числі
чимало рідкісних видів.
Велике значення має заповідник і як місце відпочинку
птахів під час прольотів. Восени в затоках і затопленому лісі можно бачити
великі зграї качок, куликів, мартинів.
Загалом на території заповідника охороняються 26 видів
тварин, занесених до Європейського червоного списку, 83 види, занесені до Червоної книги України, та 175 видів тварин,
що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.
Державна служба охорони Заповідника, відповідно до
Закону України «Про
природно-заповідний фонд України», здійснює контроль за дотриманням
природно-охоронного режиму його територій. Порушники заповідного режиму
притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності в судовому
порядку.
Суттєвий внесок в охорону біорізноманіття Канівського
природного заповідника забезпечують наукові співробітники Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, які здійснюють постійний
моніторинг екосистем Заповідника, розробляють і запроваджують заходи зі
збереження рідкісних видів флори і фауни та цінних природних комплексів
Придніпров’я.
Наразі Канівський природний заповідник, як об'єкт
охорони біорізноманіття, здобув світове визнання – отримав міжнародний статус
території, важливої для охорони птахів (Important Bird Area) та увійшов до
складу Смарагдової мережі (Emerald
Network) – переліку територій особливого природоохоронного значення, важливих
для збереження біорізноманіття у країнах Європи.