Питання
оплати праці, зокрема стимулюючих виплат, є важливим аспектом діяльності
будь-якого державного органу, підприємства, установи, організації. Водночас,
при встановленні премій або надбавок може виникнути реальний конфлікт
інтересів, особливо, якщо посадова особа визначає винагороду для себе.
У
такому випадку приватний інтерес, пов’язаний із бажанням отримати більшу
заробітну плату, вступає у суперечність з інтересом служби: забезпечити
об’єктивну оцінку досягнень працівників та запровадити систему їх справедливого
матеріального заохочення, що забезпечує стимулювання до ефективної та
високопродуктивної праці.
Для
уникнення відповідальності за вчинення дій в умовах реального конфлікту
інтересів посадовцям, що вносять пропозиції стосовно матеріального заохочення,
потрібно утриматися від надання таких пропозицій стосовно себе. Оцінку їх
роботи та пропозиції стосовно адекватного матеріального заохочення може внести
керівник вищого рівня.
Врегулювання конфлікту інтересів керівником вищого рівня (детальніше у п.
3 Роз’яснень ). Отримання
погодження керівника вищого рівня у порядку,
передбаченому законодавством.
Конфлікт
не виникає, якщо керівник зобов’язаний встановити конкретний розмір виплати,
визначений імперативними нормами законодавства. У таких ситуаціях дискреційні
повноваження відсутні, розмір виплати є фіксованим, а керівник не має
можливості обирати між кількома варіантами розміру виплат. Наприклад,
встановлюється фіксована надбавка за вислугу років, присвоєний ранг
держслужбовця.
Джерело:
НАЗК